Дерматофітії у тварин

Дерматофітії (лишаї) — досить поширена патологія у тварин, особливо у кошенят. Частота виникнення дерматофітії залежить від наявності джерела зараження та умов утримання тварин. Так, висока вологість і температура можуть сприяти частішому розвитку грибкових захворювань. Скупчене утримання тварин (на ринках, у притулках і розплідниках), тісні контакти між ними, полювання на гризунів або копання в землі є факторами, що сприяють поширенню інфекції.

Існує три види дерматофітів, які викликають захворювання шкіри у дрібних тварин: Microsporum canis, Microsporum gypseum та Trichophyton mentagrophytes. При цьому може уражатися як сама шкіра (особливо поверхневі шари), так і її похідні — шерсть і пазурі.

Найчастіше у тварин виявляють Microsporum canis. Цей дерматофіт живе на котах і собаках, але його спори можуть зберігатися в навколишньому середовищі до 18 місяців. Деякі тварини можуть бути носіями спор, не маючи при цьому жодних видимих клінічних ознак.

Microsporum gypseum мешкає у ґрунті, тому неблагополучні території можуть тривалий час залишатися джерелом інфекції. Джерелом зараження Trichophyton mentagrophytes зазвичай є гризуни. Деякі породи мають генетичну схильність до захворювань, викликаних M. canis: наприклад, йоркширські тер’єри, гімалайські та перські коти.

Дерматофіти також становлять небезпеку для здоров’я людей і можуть викликати ураження шкіри, особливо у дітей, людей похилого віку та осіб зі зниженим імунітетом.

Клінічні ознаки дерматофітії дуже різноманітні. Хвороба може проявлятися як класичними безволосими вогнищами округлої форми, так і у вигляді дрібних ділянок зі струпами (кірочками), лусочками та папулами (висипом) по всьому тілу. Найчастіше уражаються морда, вушні раковини та лапи. Іноді зустрічаються «дерматофітні керіони» — локалізовані вузликові ураження, що виникають як імунна відповідь організму на грибок.

Оскільки симптоми дерматофітії не є специфічними, для встановлення діагнозу, окрім клінічного огляду, обов’язково застосовуються методи лабораторної діагностики.

Люмінесцентна діагностика за допомогою лампи Вуда — доступний, але лише частково достовірний метод. Важливо пам’ятати, що лише приблизно 50% випадків M. canis дають характерне смарагдове світіння шерсті. Крім того, подібне світіння можуть давати деякі забруднення на поверхні шерсті. У клініці «Дружочек» ми обов’язково досліджуємо шерсть під мікроскопом для виявлення спор у ураженому волоссі.

Стратегія лікування залежить від тяжкості захворювання, віку тварини та умов її утримання. У молодих здорових тварин іноді спостерігається самоодужання, проте в більшості випадків необхідна комплексна терапія із застосуванням системних і місцевих протигрибкових препаратів.

Лікуванню (або профілактичній обробці) підлягають усі тварини, що контактували з хворою твариною. Довгошерстих тварин рекомендується підстригти для полегшення місцевої обробки та зменшення поширення спор. Слід зазначити, що сучасні дослідження довели неефективність вакцин проти дерматофітій як для лікування, так і для профілактики, тому в нашій клініці вони не використовуються.

Обробка середовища — критично важливий фактор, особливо при зараженні M. canis. Тверді поверхні обробляють розчином хлору (у концентрації 1:10) або 3% розчином хлоргексидину. Текстиль (білизну, ковдри) необхідно прати при температурі понад 70 °C із додаванням дезінфікуючих засобів. Килими та меблі слід очищати парою. Предмети догляду, нашийники та іграшки краще замінити або ретельно продезінфікувати.

Колектив ветеринарної клініки «Дружочек» бажає вам та вашим улюбленцям здоров'я!