Дерматофітії у тварин

Дерматофітіі (лішаї) досить поширена патологія у тварин, особливо у маленьких кошенят. Випадки виникнення дерматофітії залежать від наявності джерела зараження та умов утримання тварин. Так висока вологість і температура можуть провокувати частіші випадки виникнення грибкових захворювань. Скучене утримання тварин (на ринках, у притулках і розсадниках), тісні контакти один з одним, спілкування з гризунами або полювання на них і копання в землі є сприятливими факторами для найчастіших випадків виникнення грибкових захворювань.

Існує три види дерматофітів, які викликають шкірні захворювання у дрібних тварин: Microsporum canis, Microsporum gypseum та Trichophyton mentagrophytes. При цьому може уражатися як сама шкіра, особливо поверхневі шари, так і її похідні - шерсть і пазурі.

Найчастіше у тварин виявляють Microsporum canis. Цей дерматофіт живе на кішці або собаці, але його спори можуть зберігатися у навколишньому середовищі до 18 місяців. Деякі тварини можуть бути носіями спори і при цьому у них не виявляються жодні шкірні ураження.

Microsporum gypseum мешкає у ґрунті та неблагополучні території можуть тривалий час залишатися джерелом захворювання. Джерелом зараження Trichophyton mentagrophytes зазвичай є гризуни.
Деякі породи собак і кішок мають генетичну схильність до захворювань, викликаних M. canis: йоркширський тер'єр, гімалайські та перські кішки.

Дерматофіти також становлять особливу небезпеку для здоров'я людей і можуть викликати поразки шкіри, особливо у дітей, людей зі зниженим імунітетом і літніх людей.

Клінічні прояви дерматофітії дуже різноманітні і можуть проявлятися як класичними безволосими осередками округлої форми з ознаками запалення шкіри або без них, так і у вигляді дрібноосередкових безволосих ділянок зі струпом (корочками), лусочками та папулами (висип) по всьому тілу тварини. Поразки можуть розташовуватися на будь-якій ділянці тіла, але частіше уражаються мордочка, вушні раковини та лапи. Іноді зустрічаються у тварин «дерматофітні керіони» - це локалізовані вузликові поразки, що виникають у результаті імунної відповіді організму на появу дерматофітів.
Оскільки прояви дерматофітії можуть бути дуже різноманітні, то й для встановлення остаточного діагнозу використовуються кілька методів лабораторної діагностики крім клінічного огляду.

Недорогий, але частково достовірний спосіб діагностики - люмінісцентна діагностика лампою Вуда. Важливо пам'ятати, що лише 50% випадків захворювання, викликаних M. Canis матимуть смарагдове свічення вовни в променях лампи. Однак мати специфічне світіння можуть і різні домішки та забруднення на поверхні вовни. Тому в клініці «Дружочек» ми обов'язково перевіряємо шерсть від таких тварин шляхом проведення трихоскопії для виявлення спор у ураженому волоссі, яке виявляється у 40-70% випадків і цього може бути достатньо для встановлення діагнозу.
Найбільш достовірним способом діагностики є посів вовни на спеціальні середовища з подальшим мікроскопуванням культури, що виросла, для встановлення виду дерматофіту.

Лікування залежить від тяжкості прояву захворювання, віку тварини, стану її здоров'я та умов проживання. У молодих здорових тварин захворювання може пройти самостійно. Однак у багатьох випадках потрібна досить агресивна терапія. При лікуванні використовуються спеціальні протигрибкові препарати, як для системного, так і для місцевого застосування.

Лікування дерматофітії піддаються і всі тварини, що контактували з хворим і навколишнє середовище.
Якщо передбачається, що в будинку є тварина-носій спор, то в обов'язковому порядку її необхідно виявити шляхом посіву на спеціальне середовище, що також може бути проведене у ветклініці «Дружочек». Тварини із негативним посівом мають бути по можливості ізольовані від уражених.
Довгошерсті тварини, для полегшення місцевих обробок і зниження розносу спор, повинні бути пострижені.
Тварини зі шкірними ураженнями обов'язково повинні отримувати системне лікування протигрибковими препаратами внутрішньо.

Також хотілося б відзначити, що вакцини від дерматофітій виявилися неефективними в дослідженнях ні для лікування, ні для профілактики, і тому не використовуються в нашій клініці.

Дуже важливим фактором у лікуванні дерматофітії є обробка середовища, особливо при ураженні M. Canis. Тверді поверхні можна обробляти гарячим господарським розчином вапна 1/10 (5% хлору) або розчином хлоргексидину 3%. Постільна білизна, ковдри та інші тканинні вироби по можливості повинні бути схильні до прання в гарячій воді (більше 70 градусів Цельсія) бажано з додаванням білизни. Килими та оббивку меблів можна почистити парою з хлоргексидином, доданим у воду. Необхідно пропилососити та продезінфікувати вентиляційні отвори. Не забувайте упаковувати мішки з пилососа в пакети та утилізувати якнайшвидше. Оскільки M. canis передається через контакт із ураженим волоссям, необхідно продезінфікувати або замінити всі предмети догляду, нашийники, іграшки, лежанки та ін.

Контроль ефективності лікування здійснюється оглядом тварини та уражень на шкірі, проведенням трихоскопії та посівом на спеціальні середовища. Лікування проводиться до отримання негативного посіву, а якщо захворювання виникло у притулку або розпліднику, то до двох негативних посівів з інтервалом на місяць. Однак досить часто буває повторне зараження спорами із середовища.

Прогноз залежить від виду дерматофіту та умов утримання тварини. Будьте терплячими в процесі лікування, іноді проходить кілька місяців до повного вилікування.

Особливу складність у лікуванні представляють притулки та розплідники, оскільки практично неможливо повністю усунути зараження середовища.

Колектив ветеринарної клініки «Дружочек» бажає Вам та Вашим улюбленцям здоров'я!