Грижі міжхребцевих дисків у хондродистрафоїдних собак

Міжхребцевий диск складається з фіброзного кільця (щільна, периферична частина диска) та драглистого ядра (центральна частина - з високим вмістом води).

У хондродистрафоїдних порід собак (такса, пекінес, бігль, ши-тцу, та ін) відбувається дегенеративна зміна диска, фіброзне кільце слабшає і втрачає можливість утримувати змінене драглисте ядро. При цьому навіть звичайне навантаження може спровокувати гостре випадання (екструзію) драглистого ядра через фіброзне кільце в хребетний канал (хвороба міжхребцевих дисків першого типу за Хансеном). Виникає контузія спинного мозку та його компресія. Піковий вік для появи захворювання знаходиться в діапазоні від 3 до 6 років.

Мал. 1. Схематичне зображення здорового міжхребцевого диска – ліворуч, грижа міжхребетного диска – праворуч.

Симптоми залежать від локалізації та ступеня ураження спинного мозку. Найчастіше у цих собак грижі виникають у грудопоперековому відділі хребетного стовпа. Біль може бути єдиним симптомом, тварини вигинають спину та напружують черевні м'язи. Найбільш поширене зниження (парез) або повна відсутність рухової функції (параліч) тазових кінцівок. Власники відзначають, що у їх вихованця “заплітаються” задні лапки і / або він тягне їх по підлозі (Відео 1.  https://drive.google.com/file/d/0B5BE9eBiX603TWlWS2FvcnA2am8/view?usp=sharing).

При тяжких ураженнях спостерігається нездатність до самостійного сечовипускання та дефекації. Важливим прогностичним показником є ​​наявність глибокої больової чутливості, а її відсутність говорить про дуже сильне, частіше незворотне ураження спинного мозку.

Попередній діагноз ґрунтується на відомостях про початок хвороби, породу, вік та дані неврологічного огляду. Для остаточного підтвердження діагнозу та точного визначення локалізації грижі застосовується комп'ютерна томографія (КТ), але найбільш підходящим методом, особливо для виключення інших патологій, є магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Мал 2. Осифікована грижа міжхребетного диска (КТ).

Консервативне лікування вимагає строгого обмеження рухливості на термін 4 - 6 тижнів. Тварину містять у тісній клітці, щодня допустимі 2 - 3 короткі прогулянки на повідку. Додатково можуть використовуватися стероїдні або нестероїдні протизапальні препарати.

Консервативне лікування може бути використане в тих випадках, коли єдиним симптомом хвороби є біль у тварин з легким порушенням ходи без прогресування клінічних симптомів, а також у тих випадках, коли власники обмежені в засобах або коли протипоказаний наркоз.

При легкому порушенні ходи консервативне лікування успішно у 50 - 100% випадків. Ймовірність відновлення після повної відсутності рухової функції та відсутності глибокої больової чутливості більше 48 годин, менше 5 %.

Хірургічне лікування - показано у всіх інших випадках. Найбільш поширеним оперативним прийомом є геміламінектомія (видалення суглобових відростків, ніжок і пластинок хребців над пошкодженим диском) з видаленням вмісту диска, що випав у спинномозковий канал, і наступною фіністрацією диска (створення отвору у фіброзному кільці і максимального видалення студеністого ядра).

Імовірність відновлення у собак із збереженою здатністю пересуватися після хірургічного лікування вище 95%. Якщо рухова функція та глибока больова чутливість були відсутні протягом більше 48 годин, то ймовірність відновлення менше 20%.

Тривала фізіотерапія та ретельний догляд мають виключно важливе значення для відновлення більшості пацієнтів з грижею міжхребцевого диска.

Здоров'я Вам та вашим улюбленцям!